НАТАЛЬЯ СИДОРАК

26/04/2016

                                         Моему любимому мужу...

Я не произнесу избитых клятв...
И будет наша жизнь полна сомнений,
Счастливых дней и горьких неудач,
И, может, даже проливных дождей...
Но за один твой взгляд, один лишь взгляд
Я вылью душу всю стихотвореньями,
Прильнув к щеке под тихий детский плач
И крики прилетевших журавлей.

17/08/2015

                                                 Для Д.М.

Скажи, 
Ну хто сміється ще як ти?
Неначе промені весни,
Твій сміх лоскоче ніжно-ніжно...
А за вікном 
Зима малює диво-сни
Прозорим пензлем із роси
І сипле пухом білосніжно...

05/06/2015

Народе мій, звідкіль ця глухота

І сліпота? Невже не бачиш бруду

І крові на руках своїх? Уста

Чому твої замовкли? Глянь, усюди

Хрести й німа, смертельна пустота...

О, матері! Не жертвуйте синів!

Вони ще молоді й так хочуть жити!

Натомість - вічно сплять серед ланів...

Земля так щедро вистелила житом

Останню постіль для своїх синів...

20/04/2015

Літнє сонце спозаранку

Зазирне в вікно світанком

Між вишень...

Ледь зі сну відкривши очі,

Ти так ніжно прошепочеш:

"Знову день..."

20/02/2015

Чи бачив ти, як помирають тіні?

Ті самі, що були колись людьми.

І як скажено б’ється море в піні,

Від попелу неначе в ластовинні,

Багряної, холодної зими?

Ти точно знаєш – всі вони невинні...

19/02/2015

                                                               Д.М. посвящается...

Ты знаешь, ведь я любила тебя всегда...

Я эту нежность искала во всех мужчинах...

В безликих толпах смотрела в твои глаза,

Но ты лишь был отраженьем в пустых витринах...

А я любила и просто тебя ждала...

20/12/2014

                                                        Д.М. посвящается...

Сегодня с неба просто падал снег

И тут же растворялся в мелких лужах... 

Крошил воспоминанья тихий смех...

Грозились  чувства вырваться наружу

Слезами... С неба просто падал снег...

22/11/2014

                                                             Д.М. посвящается...

Как я помню Россию? Волшебный берёзовый рай

С золотистою кромкой осеннего чистого неба...

Под прощальные крики летящих куда-то стай

Нас манила осень багряной и тёплой негой...

10/11/2014

                                                               для Д.М.

Незаметно крадётся дворами уже зима

И прощается осень под грустные звуки скрипки...

Посмотри, как горят изумрудом её глаза

От одной только мысли о нежной твоей улыбке...

08/10/14

Небо синего цвета
Над чистой рекой
Разрывалось янтарным закатом...
Разбивался о берег
Упрямо прибой
И так пахло травой и мятой...

8/10/14

                                                 Д.М. посвящается...

Погрустим, берёзка, погрустим
О родных просторах на чужбине,
О прозрачных венах тихих рек
И осенней радуге в лесах...
И, обнявшись, тихо помолчим,
Утонув душою в небе синем,
Замечтавшись снова, как на грех,
О родных и ласковых губах...

03/10/14

                                                                 Д.М. посвящается...

Среди стройных берёз, так богато наряженных в злато,
Так отчаянно-нежно ты губы мои целовал...
И, казалось, как-будто бы это уж было когда-то...
Даже руку мою ты до боли знакомо сжимал...

8/08/14

                                                           Воинам Руси посвящается...

На плечи свалилась тьма. Они так блаженно дремали.
В открытое настежь окно лила серебро луна...
Ей снились его глаза... И кудрями пальцы играли...
Она улыбалась во сне...
                                                А утром была война...

21/07/2014

                                                 для Д.М.
Я доторкнусь
Цілунком до твого плеча
В серпневій тиші вечоровій...
І подихом
Геть прожену з твого чола
Щоденну втому... В колисковій
Для тебе я
Вплету із серця всю дотла
Щемливу ніжність... Лиш для тебе
На полотні
Такого дивного життя
Я намалюю назавжди безхмарне небо...

15/04/2014

Він вплітав свої пальці в волосся, що пахло жасмином...
Він безсило упав, притиснувши її до землі,
І вдихав її ніжність...
                                        ... І гірко так пахло полином
І здалося йому в цю, таку бескінечну, хвилину, 
Ніби він розчинився у передранковій імлі...

15/05/14

                                                    Д.М. посвящается...

Твои объятья в холоде ночном...
О, как мне не хотелось просыпаться!
Быть может где-то в городе чужом
Тебе мои объятья тоже сняться?

17/07/14

                                                для Д.М.

Над городом взошла луна...
Прикрыв лицо густой вуалью,
Ночь опустилась на дома,
Укутав город звёздной шалью...
Устав от всех дневных забот
Небрежно на пол бросив платье,
Как-будто прячась от невзгод,
Она нырнет в твои объятья...

22/04/14

Ответ на стих "Никогда мы не будем братьями" Анастасии Дмитрук 

Как долго будет длиться этот спор?
Лишь он причина наших поражений...
Ведь столько наших братьев и сестёр
История сожгла в кострах сражений!
И воевали ведь плечом к плечу!
И умирали часто - брат за брата...
За жизнь твою и за твою мечту
Легли в могилы Русские солдаты!

02/04/14

                                     для Д.М. 

Невагома й летка 
Колискова моя 
Лине в небо...
Світлом від ліхтаря
Золотила цю тишу
Для тебе...

27/03/14

Ті краплини роси, ніби сльози гарячого літа,
У волоссі твоїм, що губилось в траві на лугах...
Серед маків, мов кров, і ланів перестиглого жита
Ти тримав її тіло в своїх нетерплячих руках...

20/03/2014

Посвящается родному городу Киеву, а также всем погибшим ребятам

спецподразделения "Беркут", СБУ и обороны Майдана

                                                — Будет ли война?
                                                — Нет, будет борьба за мир, но такая, 
                                                что камня на камне не останется!
                                                                            Советский анекдот

                                                Война будет длиться до тех пор, 
                                                пока люди будут иметь глупость удивляться
                                                и помогать тем, которые убивают их

                                                тысячами.
                                                                              Пьер Буаст

11/03/14

                                                              Тoбі...

Я не казатиму тобі оте «прощай»,
Хоч, може, доля й різко змінить плани...
На столику димить зелений чай
І пахне цитрус, наче фіміами...
Прошу тебе... Прошу, не залишай...

10/02/14

для Д.М.

Я не писала вже тобі давно...
Чому? Не знаю. Просто не писала...
Завісив сірим дощ рядном вікно...
А може просто слів не вистачало
Сказати: «Я люблю...»?

04/01/2014

А осень, видимо, не все сказать успела
И, удаляясь, плакала навзрыд...
Казалось, грусти не было предела,
А тот румянец – вовсе не был стыд...
Вам не понять, чего она хотела.
Она из тех, кто должен быть забыт.
Ее душа не так, как все, горела...

29/12/13

                                                              Тебе...

Туман декабрьский мне ажурной шалью
Укроет плечи в предрассветные часы,
И, оплетая волосы вуалью
Из утренней сверкающей росы,
Поманит снова дымно-серой далью...

20/12/13

Глупца можно узнать по двум приметам: он много говорит о вещах,

для него бесполезных, и высказывается о том, про что его не

спрашивают. Невежественными бывают только те, которые решаются

такими оставаться. Те, кто достаточно умен, чтобы не лезть в политику,

наказываются тем, что ими правят люди, глупее их самих.

                                                                                                         Платон

09/12/2013

                                                Для Д.М.

Про що тобі шепоче нині сон
На вушко, обіймаючи тихенько?
І подих твій стає таким легеньким...
Ти спи спокійно... Знай, моє серденько
З тобою завжди йде в нічний полон...
Це тільки сон...

05/12/13

                                                                       для Д.М.

Ти хотів би дізнатись, як пахне моє волосся?
Я б хотіла відчути тепло від твоєї руки...
Чи ти справді рідніший за всіх? Чи мені здалося,
Що між нами існують якісь невловимі зв`язки?

29/11/13

                                                Д.М. присвячується...

Чи знаєш ти,
Що ти навчив мене літати в снах?
Хай ніч мине,
Лишивши тільки присмак від бажання...
Та навіть в мить,
Коли я заблудилася в вітрах,
Ти чув мене
В мовчання безкінечних коливаннях...

27/11/13

                           Почему-то мир так устроен, что о свободе громче всех 
                           кричат надсмотрщики негров. 
                                                           Сэмюэл Джонсон

                           Самое большое рабство — не обладая свободой,
                           считать себя свободным.
                                                            Йоганн Фольфганг Гёте

20/11/13

                                      для Д.М.

Візьми собі, - 
Усе що маю, я віддам,
Якщо бажаєш...
Свої пісні
Співатиму стрімким вітрам...
Та ти чекаєш...
Немов у сні, - 
Яка різниця, - так чи ні?
Ти й сам це знаєш...
В календарі,
Мов шрами, викреслені дні.
І меж немає...

16/11/13

Перед собором умирали розы...
Ноябрь им обещал тепло весны,
Но неожиданно ударили морозы,
Сорвав, как будто платье, лепестки...

Они, нагие, под колючим ветром, - 
Как будто под ударами судьбы,
Дрожали и мечтали вновь о лете
Под взглядами бесчувственной толпы.

15/11/13

                                      Присвячується Д.М.

Ти спи...
Я намалюю твої сни - 
Немов веселка, кольорові...
Вдихни
Той ніжний аромат руки
І знов затихни на півслові...
Мости
Будує ніч поміж світи, -
Легкі, неначе паперові...
А ти
Торкнешся ніжно до щоки
І я зітлію від любові...

13/11/13

                                  Свобода не в том, чтоб не сдерживать себя,
                                   а в том, чтоб владеть собой.

                                                                             Фёдор Достоевский

12/11/13

Чи то вітер затих?
Чи то просто я крила згорнула?
Підбирала пір`їнки, які вальсували з нудьги...
Але осінь шептала:
"Я знаю... І я не забула..."
То не падало пір`я. То просто вмирали листки.
 
Поміж жовтого листя,
Що легко корилося долі,
Відшукаю себе... Чи то просто відлуння часів?
І згадається вечір...
І погляд отой мимоволі...
І як пахнув той дощ, що запалену душу гасив...

22/10/13

Вітер крила зламав і втопив їх в осінній калюжі,
І зі злості жбурнув мені листя охапку в лице...
Заспокійся, мій друже! Повір, що мені не байдуже...
І я знаю, як там, де колись були крила, пече...

І не плюйся образами... Краще помовч і послухай...
Подивись, як красиво витанцьовують блюзи листки...
У жовтневих садах піднялась золота завірюха, - 
Осінь щедро стелила під ноги кленові зірки...

11/10/13

                                                для Д.М.

У нас заряснили дощі...
Сльозами із сірого неба
Змиваючи смуток з душі,
Осінні писала вірші
І слала листками до тебе...
 
А зовні розмило весь світ...
Крізь шибки, залиті водою,
Зі зрошених каплями віт
Стікав золотий малахіт...
І листя зривалось в політ...
...Любов моя пахне тобою...

09/10/13

                                                      для Д.М.

Світлом твоїх очей
Повна моя душа...
В темних тунелях ночей
Зірка твоя зійшла...
Безліч було дверей...
Але куди я йшла?
Сила твоїх плечей –
Ніби стіна від зла...

08/10/13

                                                       для Д.М.

Малюючи тебе в той сірий день,
Чи знала я, якою буде пісня? 
Чому посеред безлічі пісень
Твою почула?..
 
                             ...Ніч була вже пізня.
А в небі зорі - мов тремкі вогні
В посріблено-імлистому полоні...
До тебе я думками мчала в сні...
А губи цілували твої скроні...

27/09/13

Сипала осінь золотом щедро довкола...
Сонце ламало об листя свої промінці...
А по воді розбігались широкі кола
В мить, коли плеса торкались малі камінці...
 
Так ароматно диміла заварена кава...
Трішки рипіли старі на веранді дошки...
Плед  обіймав мої плечі, мов мама, ласкаво...
Падало листя... Й кричали десь дикі качки...

27/09/13

Снами злітала в небо...
В снах вона мала крила...
Може, так було треба.
Може, того хотіла.
Бігла Молочним Шляхом
Поміж холодні зорі...
Падала білим птахом
В води холодні моря...
Хвилі кидали в обличчя 
Білу, холодну піну...
Ти вже тонула тричі.
Скільки ще йтимеш по мінах?

22/09/13

                                                                            Тобі...

Опадають листки... Наче наші нездійснені мрії...
Опадають під ноги і гинуть під тиском підошв...
Я дивилась у небо... і вітер торкав мої вії...
А із неба прозорим мереживом падав дощ...
 
Я зберу ті листки у свої, ледь вологі, руки.
Я прошу, не топчіть! Вони теж колись були живі!
Ці листки - це до тебе листи у період розлуки...
Ці листки - це пунктири шляхів крізь пусті міражі...

21/09/13

Мені так холодно тоді вночі було,
Коли мене твої не гріли руки...
А вітер за вікном аж вив зі скуки,
На зло мені забравши все тепло...
Було так холодно, що аж затихли звуки...
 
Я куталася пледом шерстяним...
А ранком не зігріла навіть кава...
Хоч вітер щось шептав уже ласкаво
І вибачався, не дібравши рим...
Але мені тебе так було мало...

17/09/13

                                       Д.М. посвящается...

                                       P.S.: если мы о цветах -

                                       можно, я буду для тебя Незабудкой...

16/09/13

                                                            Д.М. присвячується...

Намалюю цей день. На палітрі змішаю всі фарби.
Намалюю свій настрій зеленим, під колір очей...
Намалюю рум`янець, додавши рожевої барви,
Й скину геть назавжди сірий смуток зі своїх плечей...
 
Намалюю любов, ледь прозору, мов ранішні роси...
Тихий смуток розлуки я ледь голубим підведу.
Золотим - світанкове сонце в моєму волоссі,
А червоним - палкий поцілунок в осіннім саду...

10/09/13

                                                                 Д.М. присвячується...

Я так легко вмістила безкрайність неба в твоїх долонях...
Зазирнула й злякалась тієї очей глибини...
Осідає мудрість з роками на твоїх скронях,
А за вікнами шепчуть осінню печаль ясени...
 
А дощі не вщухають. Неначе прорвало небес плотину
І залило водою весь світ аж до краю душі...
Чи то просто сьогодні якась безкінечна у просторі днина?
Чи то знову я бачу оті нескінченні пусті міражі?

10/09/13

                                                                 Д.М. присвячується.

Зупиняється час на якусь коротесеньку мить,
І змітає все псевдо-важливе у прірву минулого...
Так хотіла сказати тобі, але голос тремтить...
Чом той час так нестримно-шалено у безвість біжить?
Чи то просто без опору в твоїх очах потонула я...
 
Чуєш, я не рахую. Уже не рахую, ні
Кількість чистих світанків на довгій дорозі до неба...
Просто знову між нами стіною стоять дощі...
Опадають з листками ненаписані ще вірші...
От би тільки до неба довше було, ніж до тебе...

09/09/13

                            Д.М. присвячується...

Поміж зірки
Летіли сни 
В твоє віконце...
Забудь журбу,
Я розбуджу
Як зійде сонце...
Під шепіт крон
Поринь у сон,
Немов у казку...
Торкнусь чола
Й тобі до тла
Віддам всю ласку...

06/09/13

Я люблю тебя, осень... Ты - цвета моей любви...
Наносила мазки невпопад на небес белила...
Все размоют дожди... Голубой чистоты дожди...
И ты сможешь почувствовать, как я тебя любила...
 
Осень тихо роняла слёзы на пыльный асфальт,
Заслонив голубые глаза невпопад облаками...
Я пыталась спрятать меж листьев свою печаль,
А они шуршали в ответ у меня под ногами...

31/08/13

                                                                                      для Д.М.

Если вдруг мне придётся сказать: "Навсегда прощай!",
Знай, что так, как тебя, никого я еще не любила...
Кто там знает, возможно и есть в поднебесье рай,
Но покинуть тебя ради рая не хватит силы...
 
Затянуло все небо тёмно-серыми тучами гроз...
Улыбаясь, осень постучалась в больничные окна...
Мне же так хотелось заблудиться меж сладких грёз,
И под руку с тобой вновь под этим дождём промокнуть...

26/08/13

Ми сиділи на березі моря в вологім піску
І тонули в ранкового сонця рожевім полоні...
Я ловила устами мрію, таку летку...
А повз нас, мов шалений шквал, мчали дикі коні...
 
Пробігало промінням сонце по дужих тілах,
Золотило спини. А вітер вплітався в гриви.
А вони все мчали, мов мрії в бентежних снах...
Ми сиділи в піску... А вони летіли по краю прірви...

21/08/13

                                          В наши дни люди всему знают цену, 
                                          но ничего не умеют ценить.
                                                                                              Оскар Уайльд

Чи варто у нічному безголоссі
Шукати музику?
Ти цілував мене? Чи то мені здалося?
Летіли гудзики...
Вели нас зорі вдвох Молочним Шляхом
Кудись у безвість...
Ти полетиш безстрашним в небо птахом,
В стрімку безмежність...

17/08/13

                              Д.М. присвячується...
                              P.S.: я безнадійно закохана в твою посмішку :-)


Ти сміявся в той вечір... І на душі ставало так світло,
Ніби всі зірки спалахнули в ту мить водночас...
Цілувала поглядом плечі твої непомітно...
І, здавалось, ніби для нас зупинився час...
 
Ти так щиро сміявся. І дощ починав крапати.
А від тебе йшло якесь неймовірне тепло...
Було затишно так, що від щастя хотілося плакати,
Й неважливо було, що вітер рвався крізь скло...

14/08/13

                                                Любить - значит видеть чудо,

                                                невидимое для других.                                        

                                                                                      Франсуа Мориак 

                                                Dedicated to D.M.                         

                                                P.S.: I`m sinking in your eyes... 

                                                and this is amazing...

09/08/13

Згорало сонце в купі сірих хмар,
Вологий вечір пах серпневим літом,
І поміж цих багряно-сизих чар
Зітліла вщент найкраща днина в світі...
 
В ній було так спокійно поміж трав, -
Хотілось жити, дихати й сміятись...
Там вітер ніжно-лагідно шептав
Мені на вушко місячну сонату.

09/08/13

Іноді зайві слова...
Іноді краще мовчати.
Тиша розкаже усе
Краще за тисячі слів...
Іноді краще отак, -
Мовчки нестримно кохати,
Щоб не згубити в словах
Силу отих почуттів...

06/08/13

Если бы сердца можно было читать
Как книги - для меня ничего
Не было бы интересней,
Чем книга твоего сердца...
Я перечитывала бы ее бесконечно,
Страница за страницей,
Лишь бы не упустить ни капли...
 
Если бы душа была мелодией, -
Мир застыл бы в изумлении 
От красоты твоей...
Я же засыпала бы и просыпалась
Под ее звучание...

03/08/13

На життєвім шляху зустрічаються різні люди,
Хоч стрімкий часоплин все й змітає у небуття...
Я так вдячна вам всім - тим, хто був, тим, хто є і хто буде!
Й навіть тим, хто лиш трішки торкнувся мого життя...
 
Я кажу вам спасибі, що навчили мене любити,
Цінувати дружбу, довіру, справжність і честь...
Що навчили жити, просто по-справжньому жити
І іти до мети через безлічі перехресть!

29/07/13

                                                           Тобі...

Звичайна кава і звичайний дощ...
В куток закинуті усі щоденні справи...
Хотілося під човгання підошв
Відчути смак життя в ковточку кави...
 
До вуст твоїх торкнутись в літній день...
Не дивина - цілунок серед літа,
Але запахне спілістю вишень
І зразу стане ніби більше світла...

29/07/13

Спасибо, что ты рядом, даже когда ты так далеко...

Я втопала в пітьмі...
Реальністю були лише твої очі...
І в руці відчувалось
Твоєї руки тепло...
Я боролась з пітьмою дві ночі...
Дві довгі ночі...
А тепло від руки
Не пускало мене на дно.

23/07/13

Недавно, здалося, на мене упало небо...
Здригнулися плечі, коліна торкнулись землі...
Але не жалійте мене, прошу вас, не треба,
Бо я вже навчилась, навчилась вставати з колін!
 
Мене не зламати! Зігнути? Зігнути можна.
Можливо, зіб`ється із ритму серцебиття.
Та я буду битись допоки, допоки спроможна!
Бо в мене є все, допоки я маю життя!

18/07/13

                                          "Любовь стоит того, чтоб ждать...
                                           Смерть стоит того, чтобы жить..." 
                                                                                                В.Цой

Коли ти летіла вниз, - 
Цікаво, про що ти думала...
Здавалася вічністю мить,
Остання в твоєму житті,
Коли ти зійшла на карниз?

16/07/13

  Время уйти навсегда всегда приходит неожиданно...

Скажіть, і як уникнути біди,
Коли життя одна страшна поразка?
Ще вчора у пітьмі світила ти...
Ну а сьогодні... а сьогодні згасла...
 

16/07/13

                                                        Тобі...

До тебе я також якось жила...
То ж зможу жити якось після тебе...
Можливо, зникне музика й слова,
І навіть зникне вся блакить із неба...
Та в світі ще багато кольорів
(Мені, казали, сірий теж пасує)...
Від золота очей твоїх пісків
Лиш зелень трав в очах моїх пульсує!

16/07/13

Мозок пульсував від перенапруги...
Думки натикалися на стінки черепа,
Поверталися назад до мозку,
Намагалися вирватися через зіниці...
Стукалися об скло очей, 
Залишаючи на ньому
Мілку сітку червоних тріщинок...

14/07/13

                                         Д.М. присвячується...

А тиша була із присмаком,
Так схожим на смак твїх губ...
Не було ніяких відзнаків
Ні зим, ні далеких розлук...
І вітер торкався лагідно,
Моїх оголених ніг...
Немов твої пальці гладили...

14/07/13

Ти вплітала в коси мої сонячні промені,
В час, коли співала мені колискові пісні...
А проміння, під вечір багряне і трохи стомлене,
Прислухалось до співу й золотило волосся мені...
 
Ти в моїх очах зберегла зелень літніх ранків
І глибоку зелено-синь прикарпатських плес,
Як в прозорій росі купала мене на світанку
Під покровом шатра із блакитно-білих небес...

14/07/13

Ты вдруг замолчал, оборвав в середине фразу...
Весь мир, казалось, вместился в ее глазах...
Рыдал саксофон полуночными звуками джаза,
И свет от свечи затерялся в ее волосах...
 
Ты вдруг осознал, что не будет мига прекрасней!
Рука задрожала и нежно коснулась плеча...
И губы вблизи становились стократ опасней...
Прекрасней... эти влажные губы... и горела свеча...

10/07/13

                                            Д.М. присвячується

З небес водою змило всі сліди...
Ти цілував в цю мить мої долоні...
І капельки дощу по твоїх скронях       
Стікали, мов малесенькі струмки,
І капали в мої долоні...

09/07/13

                                        Д.М. присвячується
                                        P.S.: Спи, як янголи сплять...

По росі - дін-дон -
Кучерявий сон...
Ти мені залиш 
Безкінечну тиш...
У захмарну вись
Зорі піднялись,
Щоб співати там
Колискові нам...

09/07/13

Мені наснилися жнива,
І річка, вкутана туманом...
Співала пісню тиху татова коса,
І я тоді іще маленькою була,
І жайворон співав над ланом...
 
В саду троянди зацвіли,
І спіли вишні біля хати...
Я так любила ті замріяні сади, -
Там залишилися іще мої сліди...
Вас завжди буду пам`ятати...

08/07/13

                                      Д.М. присвячується...
                                      P.S.: Твои губы снятся мне каждую ночь...


Просинається день переспівом дзвінких солов'їв,
Заглядає в вікно золотими проміннями світла...
А посеред вишень - фарби губ твоїх стиглих плодів - 
Заховалось від нас перестигло-гаряче літо...

08/07/13

                                          Д.М. посвящается
                                          P.S.: Бабочка для тебя...

Твої уста -
Солодкі і п`янкі, немов вино...
Я бачу в снах,
Як ти торкаєш ними ніжно мої вії...
Між нами сни
І кілометрів безкінечне полотно...
І лиш мости
З любові, віри і промінчиків надії...

07/07/13

                                                   Когда будет срублено последнее дерево,
                                                   когда будет отравлена последняя река, 
                                                   когда будет поймана последняя птица, —   
                                                   только тогда вы поймете, 
                                                   что деньги нельзя есть...
                                                                                                Автор неизвестен

03/07/13

                                                                      Тобі...

Я торкалась устами мрій за далеким обрієм,
Незважаючи на мереживо із туманів.
Загадковість твоїх очей - мов солодкий опіум...
Я вдихала, неначе тебе, запах чорних тюльпанів...
 
Я не знаю, навіщо чорні. Переплетені з настроєм.
Ні, не смутку, а радше любові із терпким присмаком...
Одинокий місяць здавався мені алебастровим,
Коли небо нічне невпинно кромсали блискавки...

25/06/13

А час лікує... Шрами і рубці
Лишаючи на серці, мов оскому.
Сльоза скотилась нишком по щоці...
Ти підеш в ніч. А я піду додому...
 
Калейдоскопом спогади, мов сон, -
Колись не знала, як без тебе жити!
А зараз це лише вчорашній фон...
Тебе готова я назавжди відпустити...

14/06/13

                             Нечто бестелесное, нечистое, едкое и вонючее 
                             сделалось для людей удовольствием и даже
                             необходимостью жизни 
                                                                                      Гуфеланд


Давайте дадим нашим будущим детям шанс родится здоровыми....

Давайте бросим курить... Или хотя бы попробуем...

13/06/13

                                                         Для тебе...

Ти знаєш, як я безмежно тебе люблю!
Таку любов не бачили навіть ангели
В своїм далекім, незнанiм нами раю...
І навіть оті, що на землю із неба падали...
 
Ти відчуваєш? Я щохвилини проміння шлю
Твоєму серцю від мого далекого серця...
Як спраглий воду в пустелі, тебе пригублю...
Всі ночі без тебе - безсонні... Ти тільки не сердься.

12/06/13

                                              Для тебе...

Я сиділа на підвіконні,
Підставивши руки під дощ,
Що шалено лив з неба,
І намагалася втримати хоч трохи
Тієї небесної води в своїх долонях...
 
Думки тинялися по задвірках моєї пам`яті,
І, час від часу, перед моїми очима
З`являлося твоє обличчя,
Викликаючи мою посмішку...
А дощові струни чомусь нагадували мені
Твої вже ледь посріблені скроні...

11/06/13

А зірки падали з неба просто під ноги,
Вистилаючи шлях переливом своїх мерехтінь...
Ми ловили їх жменями, ігноруючи перестороги,
Наповняючи душі сяйвом від їхніх світінь.
 
В твоїх карих очах, так схожих на темне небо,
Я втопаю щомиті... Душа, мов струна, бринить...
Ти зі мною замри... Говорити нічого не треба.
Не тривож цю прекрасну, таку безкінечну мить...

07/06/13

                                         "Время неспособно навредить  
                                          Никому из пернатых…  
                                          Лишь уронит крыло  
                                          Небольшое перо,  
                                          Но никто из тех, что летают, -  
                                          Ни жаворонок, ни ты,  
                                          Никогда не исчезнут…"

                                                                         Автор неизвестен

05/06/13

                                     Д.М. посвящается....

Если это возможно, -
Подарила б тебе свою душу...
Как кусок киноленты,
Местами затёртый до дыр...
И когда я уйду -
Ты ее иногда слушай,
Отогнав сантименты,
Прочертив под скорбью пунктир...

04/06/13

                                      Никто не жил в прошлом,
                                      никому не придется жить в будущем, -
                                      настоящее и есть форма жизни.
                                                          

                                                                                 Артур Шопенгауэр

03/06/13

                                Стремись не к тому, чтобы добиться успеха, 
                                 а к тому, чтобы твоя жизнь имела смысл.
                                                          

                                                                                  Альберт Эйнштейн

                                 Не бойтесь того, что ваша жизнь должна
                                 окончиться.
                                 Бойтесь того, что она так и не начнется.
                                                               

                                                                                   Джон Ньюмен

30/05/13

                     Война будет повторяться до тех пор, пока вопрос о ней
                     будет решаться не теми, кто умирает на полях сражений. 
                                                             

                                                                                    Барбюс Анри.

                     Можно обманывать часть народа все время,
                     и весь народ некоторое время,
                     но нельзя обманывать весь народ все время.
                                          

                                                                                     Авраам Линкольн

28/05/13

                                  Тобі...
                                  P.S.: Я так сильно тебе люблю...

Я йшла вулицями міста,
Рахуючи бруківку під ногами,
І туга за тобою
Стікала дощем по моїх щоках,
Залишаючи мокрі, солоні сліди,
І губилася у куточках губ...

24/05/13

Я вірю!
Та тільки не в вашого злого бога...
Я вірю в любов!
І безсмертя людської душі!
Можливо мені
Пряма в ваше пекло дорога...
Та зовсім не старшо,
Бо пекло уже на Землі...

23/05/13

                                     Д.М. присвячується...

Вдихни мене...
На повні груди вдихни!
Зажди мене...
Прошу, ще трохи зажди!
Люби мене...
Неначе вперше люби!
Ти вже давно
Прийшов до мене у сни...
 

21/05/13

                                                 Тебе...

А глаза не заставишь молчать...
Не сокроешь их блеск ресницами...
И не спрячешь влюблённый взгляд,
Полон ласки и чистоты.
Но стираются годы опять
Перелистнутыми страницами...
Вместе с листьями снова сгорят
Все несбывшиеся мечты...

20/05/13

В этом мире вещей призрачном (пусть никто же их не осудит)
Затерялись в толпе по признакам не совсем адекватные люди.
Те, что ищут свое призвание на широких просторах жизни,
Не живут по чужим правилам. Не утратили способности мыслить.
Что не следуют принципам слепо, нам навязанным псевдо-лидерами,
Проживая до боли нелепо жизнь свою... И все ненавидя..

Не вгоняя себя в "верхушкой" нам поставленные лимиты...
Не желая служить игрушкой в нежных ручках прелестной Лолиты...
Сохранивших каким-то чудом чувство собственного достоинства.
Не засунут нож в спину друга, лишь бы только в жизни устроиться.
Без обмана, без лжи, без низости... Доброту и любовь дарящие
Без притворства и без наигранности. Не поддельные! Настоящие!

18/05/13

                                                  Тебе...

Все застыло внутри в ожидании
Того самого летнего дня...
Как безжалостно рвёт расстояние
Опалённые чувством сердца!

16/05/13

А вогонь розгорівся вмить, все спаливши до тла, мов солому...
Полум`яними язиками зализав давні шрами-рубці.
І душі захотілось враз повернутись так сильно додому
І пройтися босоніж по рідній, росянистій, батьківській землі.
 
Рідна земле, країно моя, я душею до тебе лину,
У які б далекі й чужі не заносила доля краї.
Бо невже це можливо? Невже, - не любити свою Батьківщину?
Край, де мама колись життя через біль дарувала тобі.

12/05/13

                                    Посвящается Д.М.
                                    P.S.: Душа твоя напомнила мне осень...

Его душа, похожая на осень, 
Мою нашла, похожую на дождь...
Но так уж в этом мире повелось, - 
Совпали души - не совпали оси...
 
И потянулись ночи без конца
Сквозь временные прерии в пространстве,
Звучанием весеннего романса
Наполнив одинокие сердца.

09/05/13

В стійлі, де все вже зіпріло, та й не було де стати,
Вівці свободи хотіли, вівці хотіли літати...
Хотіли здобути крила, але лишатися вівцями,
Бо це ж треба стІльки сили протистояти мисливцям!
Треба навчитися мислити, приймати зважені рішення,
Вважатися особистістю! Вони ж вважалися вівцями...
Бо легше іти юрбою, ігноруючи істину!
Зате з їдою й водою, хоч і без власної гідності...

07/05/13

Луна рисовала свой след на чистой озёрной глади,
На бездонно-чёрном холсте оставляя мазки серебром...
Я смотрела на лунный свет, вспоминая (чего ради?)
Тот покрытый росой рассвет и далёкий родительский дом.
 
В светлой серости нового дня я сидела в одной рубашке,
Восходящего солнца лучи целовали плечи мои.
А в траве, умытой росой, просыпались со сна ромашки
И земля глубоко дышала свежестью чистой весны.

07/05/13

                                                                                Д.М. присвячується...

Вона дико-розбурханим морем розбивалась об нього хвилями.
Він, так стримано-нерухомий, зупиняв їх руками-скелями.
Вона палко його цілувала губами своїми пінними.
Він торкався її ласкаво світлим поглядом пілігрима.
Вона так нестримно горіла почуттями старими, мов вічність.
Він стискав її сильно-сильно, виливаючи всю свою ніжність,
Ласкаючи поглядом хвилі, торкався їх ледь губами,
Коли у шаленім пориві віддавалась йому до нестями...
А потім, так ніжно-ніжно, коли вже вона затихала,
Вдихаючи запах свіжий, шептав їй: "Поспи, кохана..."

02/05/13

Злинають ненароком інколи із закутків пам`яті
Ті давно забуті октави мого минулого,
Що розкидані нотами
По безкрайніх нотних станах доріг життєвого досвіду...

01/05/13

Спи, малесенький мій, бо злипаються вже оченята...
Поринай в світлий сон попід крилами довгих вій.
Спи, як янголи сплять. Спокій твій берегтиме тато
На життєвій дорозі, повній безхмарних мрій.
 
Я ж дорогу твою застелю материнською ніжністю,
І своєю любов`ю огорну тебе, мов плащем,
Що тебе захистить від жорстоких життєвих розбіжностей
Під палаючим сонцем і проливним дощем.

01/05/13

Від високих вершин аж до синього-синього моря,
Крізь широкі степи до глибоких донбаських шахт,
Пролягли Батьківщини моєї безкрайні простори
Так заквітчані ніжно різнобарв`ям весняних шат.
 
Там на півночі шепчуться поміж собою діброви,
А під Києвом трави буяють в зелених лугах,
І південні  соняхи крутять за сонцем голови,
І ширяє вітер по широченних степах...

30/04/13

                                                Не обрезайте крыльев тем,

                                                кто способен взлететь до небес!


Расскажи мне о том, что терзает душу твою,
И глаза твои наполняет безмерной печалью - 
Заберу, что смогу... Лишь бы только в нашем раю
Не бродила боль, затуманена пыльной далью.

29/03/13

Время и расстояние...
Абстрактное понимание.
Ночные онлайн-свидания.
Жгучее ожидание.
Больно от расставания.
Нежное глаз сияние.
Лёгкое взглядом касание.
Губ его очарование...
Каждую ночь прощание -
Знать бы судьбу заранее.
Душу на растерзание 
Времени и расстоянию!

27/03/13

                                             Я понимаю тебя...

Он такой один на миллионы
С распростёртой широко душой.
Их, порой, берут за эталоны...
Он внутри изъеден весь тоской.
Одинокий. И никем не понят.
Все внутри от боли аж искрит.
Вечность снова новый день хоронит...
А душа горит. Душа болит...

27/04/13

                                             Иди вместе со мной,

                                             и мы будем одним целым...

Где-то там далеко замерзает простуженный город,
Отделённый от нас холодной стеною дождей,
В этом мире, который на континенты распорот
И прошит миллионами миль бесконечных путей...
 

27/04/13

Разверзлись небеса грозой весенней,
Жары смывая пыльные следы.
Земля вздохнула вольно испареньями,
Хрустальной свежестью насытившись воды.
 
И на ожившей черноте земли
Трава вдруг заискрилась изумрудами,
Жемчужинки-ромашки расцвели
И засверкали нежно перламутрами.

24/04/13

                                                       Посвящается Д.М.

Засыпай, мой родной... Догорает уже свеча.
Снова лягут на щёки тенью твои ресницы.
Я же нежно коснусь твоего губами плеча,
И в тебе растворюсь, чтобы ночью тебе присниться.
 
И пускай под покровом звёздным ночной тишины
Ты забудешь о мире, полном тревог и волнений.
Нас укутает ночь покрывалом из темноты
И закружит в водовороте из сновидений.

24/04/13

Посвящается всем детям, когда либо подвергавшимся домашнему насилию...

Пьющие отцы, подумайте, что вы делаете со своими сыновьями,

когда выпиваете очередной глоток и вымещаете на них и их матерях

всю свою злость и раздражение. Подумайте, что вместо любви вы сеете

в их сердцах только ненависть к вам... Подумайте, на что вы их

толкаете! Разве должен ребенок знать, что такое ненависть в 10 лет!

22/04/13

Посвящается всем, чьей мечте не суждено было сбыться...

Когда, чеканя каждый след на льду,
Что аж летели ледяные искры,
Просила путеводную звезду
Скользить всю жизнь вот так. Увы, не вышло...
 
На карте жизни все узоры заплелись
Совсем не так, как на ледовом поле...
Ей говорили: "Ты не торопись!"
Она кивала. И рвалась на волю.

19/04/13

                                                          Посвящается Д.М.

Я тебя не ждала. Ты ворвался с весенним ветром.
Пораспахивал настежь окна в моей душе
И заполнил меня изнутри целительным светом,
Избавляя от общепринятых, глупых клише.
 
Я вдохнула тебя, как возможно вдохнуть свободу,
Я наполнила сердце своё до краёв тобой...
И неважно, какую подсунет нам жизнь непогоду,
Лишь бы можно было коснуться щеки щекой.

17/04/13

                                                                                     Посвящается В.Х.                                              

Он сидел без движенья, устремив долгий взгляд в бесконечность,
Только пальцы скользили по струнам то вверх, то вниз.
И, казалось, он мог просидеть так целую вечность,
Наблюдая за жизнью, как будто-бы из-за кулис.
 
А гитара все пела о том несказанном, о вечном,
Что бурлило и рвалось наружу сквозь глаз глубину.
А душа все болела, сгорая в огне бесконечно,
И тихонько оплакивала растоптанную мечту.

15/04/13

О, осене, ти на печаль мою подібна,
Коли приходиш ти до мене в сни, 
То золотава, то багряно-срібна,
Мов відголос гітарної струни.
 
Здіймаєш спогадів шалені буревії,
Мов фільм, переглядаючи життя...
І знов крізь сон тріпочуть мої вії,
Та все вже кануло давно у небуття.

14/04/13

                                                   Тебе...

Вы стали моей вселенной,
В которой остаться б навеки...
Покрыть бы в момент сокровенный
Поцелуями Ваши веки...
 
Вы стали моей надеждой,
Жизни моей вдохновеньем...
Успеть бы в потоке мятежном
Сполна насладиться мгновеньем!

12/04/13

Весна, пробуждая в душе все забытые чувства,
Неслышно оставив следы на пушистом снегу,
Вошла в мою жизнь... Пробудила в ней тягу к искусству,
Заполнив тобой и стихами внутри пустоту.
 
Легко так легли на бумагу те первые строки,
И, будто проснувшись от долгого-долгого сна,
Почувствовав ветер свободы с просторов широких,
На крыльях надежды взлетела душа в небеса!

09/04/13

                                                      Тебе...

В этом мире огромном, полном разбитых сердец,
Где легко потерять, но так трудно найти что-либо,
Где не зная, как долог путь и как близок конец,
Мы искали друг друга... Позвольте сказать Вам: "Спасибо!"
 
Спасибо за то, что шагая в кромешной тьме,
Сквозь безликие толпы, ветру в лицо переча,
Сохранив раскалённые угли любви в себе,
Вы не сбились с пути, шагая ко мне навстречу...

05/04/13

Прошу, не говорите мне: "Люблю...",
Коль слово ничего для Вас не значит, - 
Пускай уж лучше все о нас судачат...
Я снова боль такую не стерплю.
Прошу, не говорите мне: "Люблю..."
 
Прошу, не отводите грустный взгляд - 
С меня всех этих игр уже довольно.
Пускай уж лучше правда - хоть и больно...
И даже если нет пути назад.

Прошу, не отводите грустный взгляд...

04/04/13

Прощаться с тобой - это самая большая пытка для меня...


Я ненавижу говорить: "Прощай!"
В тот миг, когда потушит звёзды вечер,
В жестоком мире, где все так не вечно...
Я ненавижу говорить: "Прощай!"
 
Но каждый вечер вновь уходит он,
Промолвив нежно лишь: "До скорой встречи..."
В ночной тиши, сгорев, погаснут свечи
И вновь приснится мне все тот же сон...

01.04.13

                                          Посвящается Д.М.

В глубине этих карих глаз 
Очень тщательно спрятана боль...
В них стремленья огонь угас,
В них - спокойствие и контроль...
 
Рассудительность и мятеж,
Искренность и ни капли лжи.
В глубине - океан надежд...
Жизнь же дарит лишь миражи...

29/03/13

Позволь мне приходить к тебе во сне,
Позволь мне частью быть твоих мечтаний,
И, может быть, когда-то, по весне
Ты возвратишься со своих скитаний...
 
Позволь мне растопить холодный лёд,
Сковавший сердце намертво и душу - 
Пусть ручейком весенним уплывёт
Тоска и боль, покой твой не нарушив...

27/03/13

                                                          Д.М. присвячується...


Я люблю засинати, схилившись тобі на плече,
І вслухатися в стук твого серця, немов в колискову,
І ловити твій подих... Від ніжності в грудях пече,
Коли ти посміхаєшся, ніжно так, ледь загадково...
 
Глибина тих очей так чаруюче манить мене,
Коли дивишся ти в мої очі так гаряче-пристрастно...
А за вікнами дощ обмиває природи лице,
І прорізує темінь нічну час від часу блискавка...

26/03/13

Светлой памяти Н.Г. посвящается...

Я помню тебя... 
И буду помнить тебя всегда, невзирая на жизненные бури... 
И твою мечту я помню тоже...

Пятнадцать лет назад, в тот вечер сентября,
Когда, гуляя босиком по лужам,
Мы шли домой, ты вдруг поцеловал меня,
А я ответила по-детски неуклюже...

25/03/13

                                                                Тебе...

Власть этих глаз сравнима лишь с вулканом,
Что громко рвётся ввысь из недр Земли,
И оставляет огненные раны, - 
Вулкан - в земле, глаза - в моей груди...
 
Тот долгий взгляд, исполненный надежды,
Летел ко мне почти сквозь треть Земли...
Никто уже теперь не будет прежним...
Жаль, между нами мили пролегли.

25/03/13

                                                     Посвящается ночи колыбельных...

В окно снежки бросала нам зима,
Но, несмотря на стужу запредельную,
Я счастлива была, как малое дитя,
В ту ночь, когда он пел мне колыбельную...
 
Тот голос опьянял, окутывал меня,
И уносил в неведанные дали
Моей души... Туда, где все еще весна,
И где цветы еще не увядали...

19/03/13

                                                Д.М. присвячується...

Ті очі кольору осіннього дощу,
Що так глибоко зазирнули в душу,
(Чого собі ніколи не прощу!)
Скажіть, о як я вас забути мушу?
 
Ті довгі вії, наче помах мрій,
Ті губи, мов саме небес зітхання,
Обійми, сповнені палких надій...
Невже буває ще таке кохання?

09/2012

Ужасный ты доктор, время...
Мне все про тебя наврали!
Стучаться в закрытые двери,
Смотреться в далёкие дали...
Искать в голове причину
Не броситься ли в пучину...
Скажи мне, как так случилось,
Что ты же нас разлучило?

08/2004

Отой давно забутий полустанок,
Де він їй дарував своє тепло...
Її так зелено-глибокі очі...
І де нікого більше не було,
Лиш він, вона і довгі-довгі ночі...

В траві біліло тіло молоде,
І пахло сіно, зрошене росою,
І в місячному сяйві де-не-де
Поблискувало, ніби золоте,
Її волосся, стягнуте косою...

09/2004

Дожди размоют все - и слезы, и печаль,
Останется в душе лишь горстка пепла...
И мне уже ни капельки не жаль
Ту осень и немую даль,
Что в вечности вчера исчезла...

Седые пряди вновь распустит дождь,
Вплетется пальцами в них нежно ветер
И будет целовать их до рассвета,
И думать, что единственный на свете
Такой красивый лишь осенный дождь...

10/2003

Не стоит осени бояться...
Когда поют дожди, когда ветра кружатся,
И птицы улетают до весны...
Не стоит осени бояться,
Ведь осень - это мы...

И листьев звездопад,
Таинственность туманов,
Что над землей клубятся в этот час
И дарят нам прохладу и усталость –
Все это наше...
Вся эта музыка звучит для нас...
Все это жизнь моя, полна тобою...

08/2003

Крізь попелище від душевних згарищ
Думками знову я бреду туди,
Де, мріями спрямована у далеч,
Росте верба на березі ріки...
Там ранками клубочаться тумани
І грають блиски сонця на воді...
Старі дуби, столітні дідугани,
Повчально так шепочуть щось вербі.
Вона киває, так немов все знає - 
Ну що нового скажуть їй дуби?
Їй вітер ніжно коси заплітає...

08/2000

Мамі і татові присвячується...

Відшуміли сади, заціловані сонячним літом,
І серпнева гроза покотилась клубком за межу,
А мені залишилась осіння мелодія вітру 
І прощальне, тужливе журавлине у небі: «Кру-кру»

Златоглаві сади, сивочолі старці-ясновидці,
Ви навчали мене як жити і творити красу,
Ви звіряли мені важливі життя таємниці,
Ви казали: «Рости, дитино. Служи добру.»

09/1999

Я любила его, или, может быть, мне лишь казалось…
Может это не я и возможно это не он….
Может это фантом, а за окнами буря стонала
И отчаянно ветер пытался ворваться в наш дом…

В ярком свете свечи лишь мелькала крупица надежды.
И в бокалах вина отражались остатки души…
Полумрак и цветы – все казалось таким же как прежде.
Все осталось, как было, только не было прежней любви…
 

10/1998

Сквозь дымку сна бессонной темной ночи,
Сквозь бурю чувств бесчувственной души,
Ворвалась в жизнь ее злодейка-осень…
 
Мерцали черным золотом глаза…
А ты смотрел туда… туда,
Где солнце улыбалось, где весна…
Ты мудрость осени и слушать не хотел,
Тебя манили блеск и мишура,
Любовь и юность, пыл влюбленной ночи
И красота…

09/1998

Залилась багряним золотом діброва.
Десь співає в небі одинокий птах.
А полями ходить осінь чорноброва
З кошиком дарунків в золотих руках.
 
Наливає яблука солодавим трунком,
Виграє на струнах теплого дощу...
Ти мене зігрій ніжним поцілунком...
Я тебе обійму і не відпущу...

10/1997

Когда почувствуешь ты вдруг, что очень одинок,

И нету сил, чтоб продолжать тяжелый жизни путь,

Не унывай и не грусти, а помни, что всегда

Тебя поддержит и поймет твой верный лучший друг

Преграды ставит жизнь всегда, но ты не горячись.

И не сдавайся никогда! Бороться – значит жить!

Но в этой жизненной борьбе смотри не ошибись,

И не забудь, что жизнь дана, чтоб верить и любить!