top of page

Я люблю засинати, схилившись тобi на плече...

 

                                                          Д.М. присвячується...


Я люблю засинати, схилившись тобі на плече,
І вслухатися в стук твого серця, немов в колискову,
І ловити твій подих... Від ніжності в грудях пече,
Коли ти посміхаєшся, ніжно так, ледь загадково...
 
Глибина тих очей так чаруюче манить мене,
Коли дивишся ти в мої очі так гаряче-пристрастно...
А за вікнами дощ обмиває природи лице,
І прорізує темінь нічну час від часу блискавка...

 

Твої теплі долоні лежали на моїх плечах,
Твої губи губились десь там у моєму волоссі...
І вогонь витанцьовував танго на наших ногах...
І шалено так билося серце в нічнім безголоссі...
 
Сірий ранок заглянув крізь шибки на мокрім вікні,
Заблукавши зі сну в лабіринті внутрішніх двориків.
Ми сплелися руками і всміхалися увісні...
І лиш капельки поту блистіли міріадами вогників...

 

 

27/03/13

© Copyright: Наталья Сидорак, 2013

Please reload

  • Google+ - White Circle
  • Facebook - White Circle
  • Instagram - White Circle
  • LinkedIn - White Circle
  • Vkontakte - White Circle
  • Odnoklassniki - White Circle
  • YouTube - White Circle

© 2015 НАТАЛЬЯ СИДОРАК. Сайт создан на Wix.com

bottom of page