Общий | nataliesydorak

Двоє закоханих - берег і море

Д.М. присвячується...

Вона дико-розбурханим морем розбивалась об нього хвилями.
Він, так стримано-нерухомий, зупиняв їх руками-скелями.
Вона палко його цілувала губами своїми пінними.
Він торкався її ласкаво світлим поглядом пілігрима.
Вона так нестримно горіла почуттями старими, мов вічність.
Він стискав її сильно-сильно, виливаючи всю свою ніжність,
Ласкаючи поглядом хвилі, торкався їх ледь губами,
Коли у шаленім пориві віддавалась йому до нестями...
А потім, так ніжно-ніжно, коли вже вона затихала,
Вдихаючи запах свіжий, шептав їй: "Поспи, кохана..."

І милувався гнучкістю її водяного тіла,
І обіймав так рвучко, допоки ніч не зотліла...
А з першим сонячним дотиком, у неквапливім відпливі
Відпускав нехотя-боляче знов її, цілуючи хвилі...
Нетерпляче чекаючи вечора, коли в місячному потоці
Знов здригнуться його плечі попід шквалом її емоцій.
Щоб стиснути її, непокорену, у залізних своїх обіймах,
Так розбурхано-зелено-зморену у життєвих своїх війнах.
Так нестримно до нього линучу, незважаючи на дистанції,
Щоб хоча б на одну хвилиночку закружляти у спільнім танці...
Щоб сказати одним лише поглядом, не промовивши жодного слова,
Як нестримно-шалено-боляче відчувати його втому...
Як прекрасно бути щасливою і читати в його погляді,
Що промокши до нитки під зливою неприйнЯтних, чужих світоглядів,
І пройшовши крізь безліч штормів, навіть з порваними вітрилами,
Відшукати можливо спокій під його скелястими крилами...

Так живуть двоє закоханих - чорний берег і синє море...
Вона - так чуттєво-захоплена, і він - так ніжно-суворий...

07/05/13

Please reload