НАТАЛЬЯ СИДОРАК

Опадають листки...

                                                                            Тобі...

Опадають листки... Наче наші нездійснені мрії...
Опадають під ноги і гинуть під тиском підошв...
Я дивилась у небо... і вітер торкав мої вії...
А із неба прозорим мереживом падав дощ...
 
Я зберу ті листки у свої, ледь вологі, руки.
Я прошу, не топчіть! Вони теж колись були живі!
Ці листки - це до тебе листи у період розлуки...
Ці листки - це пунктири шляхів крізь пусті міражі...

Опадали листки... так приречено... Плакало небо...
Опадали листки серпантинами всіх кольорів...
 
А можливо це осінь встелила дорогу до тебе
Золотим покривалом з парчі вересневих листків...

22/09/13

© Copyright: Наталья Сидорак, 2013