НАТАЛЬЯ СИДОРАК

А час лікує...

А час лікує... Шрами і рубці
Лишаючи на серці, мов оскому.
Сльоза скотилась нишком по щоці...
Ти підеш в ніч. А я піду додому...
 
Калейдоскопом спогади, мов сон, -
Колись не знала, як без тебе жити!
А зараз це лише вчорашній фон...
Тебе готова я назавжди відпустити...

Нехай ті весни, що були між нас,
Цвітуть примарно-ніжним білим цвітом
У спогадах... Але тобі вже час...
Весні на зміну прийде зріле літо.
 
І залишки від непорозумінь
Легенько витре ніжними долонями...
Не оглядайсь на золото промінь
Моїх очей крізь сльози ті солоні...

25/06/13

© Copyright: Наталья Сидорак, 2013