НАТАЛЬЯ СИДОРАК

Кавовi гранули снiв

Снами злітала в небо...
В снах вона мала крила...
Може, так було треба.
Може, того хотіла.
Бігла Молочним Шляхом
Поміж холодні зорі...
Падала білим птахом
В води холодні моря...
Хвилі кидали в обличчя 
Білу, холодну піну...
Ти вже тонула тричі.
Скільки ще йтимеш по мінах?

...Світ, відмежований вікнами,
З запахом терпким осені...
Рано чи пізно звикнемо?
Маємо, те що просимо?
Ніч антрацитом виводила
Вензелі по віконцях...
Ніч її з розуму зводила...
 
Та знову сходило сонце...
В теплім промінні танули 
Відзвуки всіх тих марень...
Пахли кавові гранули
В тиші пустих кав`ярень...
 
Але чого хотіла?
Але кого шукала?
Впала? Чи знов злетіла...
 
Відповідей так мало...

27/09/13

© Copyright: Наталья Сидорак, 2013