НАТАЛЬЯ СИДОРАК

Небо в твоїх долонях

                                                                 Д.М. присвячується...

Я так легко вмістила безкрайність неба в твоїх долонях...
Зазирнула й злякалась тієї очей глибини...
Осідає мудрість з роками на твоїх скронях,
А за вікнами шепчуть осінню печаль ясени...
 
А дощі не вщухають. Неначе прорвало небес плотину
І залило водою весь світ аж до краю душі...
Чи то просто сьогодні якась безкінечна у просторі днина?
Чи то знову я бачу оті нескінченні пусті міражі?

Я так хочу бути тобою, тобою зігріта!
Зачекай, не щезай, мов отой невловимий дим...
 
...Знай, що то не тривоги, то просто бабине літо
По дорозі у небо заблудилось в волоссі твоїм...

10/09/13

© Copyright: Наталья Сидорак, 2013