НАТАЛЬЯ СИДОРАК

Він вплітав свої пальці в волосся, що пахло жасмином...

Він вплітав свої пальці в волосся, що пахло жасмином...
Він безсило упав, притиснувши її до землі,
І вдихав її ніжність...
                                        ... І гірко так пахло полином
І здалося йому в цю, таку бескінечну, хвилину, 
Ніби він розчинився у передранковій імлі...

Ніби він – це земля, і оце, ледь рожеве небо,
І ці квіти, що вмила ранкова роса у траві...
І він знав, що усе, що йому цього ранку треба, - 
Відчувати тепло, що його так манило до тебе...
І ці доторки пальців уверх і униз по спині...

15/04/2014

© Copyright: Наталья Сидорак, 2014