НАТАЛЬЯ СИДОРАК

О, осене...

О, осене, ти на печаль мою подібна,
Коли приходиш ти до мене в сни, 
То золотава, то багряно-срібна,
Мов відголос гітарної струни.
 
Здіймаєш спогадів шалені буревії,
Мов фільм, переглядаючи життя...
І знов крізь сон тріпочуть мої вії,
Та все вже кануло давно у небуття.

Лишився тільки той романс у серці,
Й пожовклі фотографії старі...
І згадка, як раділа ти веселці,
Коли повз нас проходили дощі... 

15/04/13

© Copyright: Наталья Сидорак, 2013