НАТАЛЬЯ СИДОРАК

Сипала осінь золотом щедро довкола...

Сипала осінь золотом щедро довкола...
Сонце ламало об листя свої промінці...
А по воді розбігались широкі кола
В мить, коли плеса торкались малі камінці...
 
Так ароматно диміла заварена кава...
Трішки рипіли старі на веранді дошки...
Плед  обіймав мої плечі, мов мама, ласкаво...
Падало листя... Й кричали десь дикі качки...

Там, за вікном, осінь кидалася сріблом
Легких, неначе пір`їнки, тонких павутин...
Там, за вікном, з нами прощалося літо...
А щодо неба, - небо, мов аквамарин...
 
Там, за вікном, розливалася осінь світлом,
Поміж калини червоно-п‘янких намистин...
 
Там, за вікном,  осінь кохалася з вітром
В ніжній перині  із білих, пухнастих хмарин...

27/09/13

© Copyright: Наталья Сидорак, 2013